Враження від дежавю може бути таким сильним, що спогади про нього можуть зберегтися на роки. Проте, як правило, людині не вдається відновити в пам'яті ніяких подробиць про ті події, про які, як йому здається, він пам'ятав, коли випробовував дежавю.
Стани дежавю супроводжується деперсоналізацією: реальність стає розпливчатою і неясною. Користуючись термінологією Фрейда, можна сказати, що наступає «дереализация» особі — як би заперечення нею реальності. Бергсон визначав дежавю як «спогад про сьогодення»: він вважав, що сприйняття реальності у цей момент раптово роздвоюється і частково як би переноситься в минуле.
Дежавю достатньо поширене явище, дослідження показують, що до 97 % здорових людей випробовували цей стан хоч би одного разу, а епілептики значно частіші. Проте його не вдається викликати штучно і кожна конкретна людина його випробовує рідко. З цієї причини наукові дослідження дежавю утруднені.
Причини явища точно не встановлені, вважається, що воно може бути викликане взаємодією процесів в областях мозку, що відповідають за пам'ять і сприйняття. Існує гіпотеза, що при виникненні додаткових нейронних зв'язків сприймана інформація може поступати в область пам'яті раніше, ніж в апарат первинного аналізу. Тому мозок, порівнюючи ситуацію, з її копією, що вже поступила в пам'ять, приходить до висновку, що це вже було.
В даний час розумним можна рахувати припущення, що ефект дежавю може бути викликаний попередньою підсвідомою обробкою інформації, наприклад, уві сні. У тих випадках, коли людина зустрічає в реальності ситуацію, заздалегідь вже «обдуману і програну підсвідомістю» уві сні, і вдало змодельовану мозком, достатньо близьку до реальної події, і виникає дежавю. Таке пояснення добре підтверджується високою частотою появи дежавю у абсолютно здорових людей. В той же час, психіатри класифікують дежавю як психічний розлад, якщо воно виявляється надмірно часто.

А чи бувало у Вас таке відчуття?